Інтернет-конференція Голови ДО «УНР» Юрія Пальчуковського “Народовладдя як гарантія демократичного розвитку України”

Юрій ПАЛЬЧУКОВСЬКИЙ: Доброго дня, шановні друзі! Вибираючи тему для конференції, ми розуміли, що ставиться завдання не з легких. Це питання дуже серйозне, дуже важливе. Викристалізувати демократію й народовладдя надзвичайно важко. Поняття «демократія» та «народовладдя» – нерозривно поєднані, це синоніми. Ця тема глибока й складна не лише для України, а й для будь-якої цивілізованої країни в світі. Я б визначив народовладдя як основу системи функціонування держави, а демократію – як засіб досягнення суспільної мети.
Дякую всім за надіслані запитання. На всі запитання до мене, що надійшли і ще надійдуть, я обов'язково дам відповіді, які будуть опубліковані на сайті ДО "УНР". Постараюся відповісти на них коротко, аргументовано і по суті.

Микола Славинський, Київ (два запитання)
Які демократичні перетворення можуть забезпечити реальнее народовладдя?
Реальне народовладдя в державі може забезпечити тільки зміна системи влади. Тобто, коли народ зможе безпосередньо впливати на владу, обирати її, контролювати.  Для продовження перегляду натисніть нижче на "Детальніше": 

Юрій ПАЛЬЧУКОВСЬКИЙ: Доброго дня, шановні друзі! Вибираючи тему для конференції, ми розуміли, що ставиться завдання не з легких. Це питання дуже серйозне, дуже важливе. Викристалізувати демократію й народовладдя надзвичайно важко. Поняття «демократія» та «народовладдя» – нерозривно поєднані, це синоніми. Ця тема глибока й складна не лише для України, а й для будь-якої цивілізованої країни в світі. Я б визначив народовладдя як основу системи функціонування держави, а демократію – як засіб досягнення суспільної мети.
Дякую всім за надіслані запитання. На всі запитання до мене, що надійшли і ще надійдуть, я обов'язково дам відповіді, які будуть опубліковані на сайті ДО "УНР".  Постараюся відповісти на них коротко, аргументовано і по суті.

Микола Славинський, Київ (два запитання)
Які демократичні перетворення можуть забезпечити реальнее народовладдя?
Реальне народовладдя в державі може забезпечити тільки зміна системи влади. Тобто, коли народ зможе безпосередньо впливати на владу, обирати її, контролювати.  

Поки що народ в Україні є об’єктом, а не є суб’єктом влади в державі. Народ як цілісність не має важелів, не має механізму впливати на владу. У нього є тільки механізм через вибори формувати владу. На жаль, сформувавши владу і ніби вибравши із себе найдостойніших для керівництва державою, народ спостерігає зраду тих, кому він висловив довіру. Ці люди забувають про свої обіцянки, про відповідальність і при владі поводять себе як «властителі». Вони не тільки не виконують функції, делеговані їм народом, а самі намагаються цим народом керувати. Виходить так, що вони за допомогою народу приходять до влади, щоб самозбагачуватись і обкрадати народ. Тому, я вважаю, що найперше завдання – зробити народ (відповідно до 5. ст. Конституції України) суб’єктом влади в державі. Тоді народ матиме владні повноваження не лише під час виборів, але й контролюватиме владу між виборами, вноситиме корективи в її дії, зможе змінювати її, відкликати депутатів, змінювати законодавчу владу, державний менеджмент. Отже, дієвий контроль народу за всією системою виконавчої влади повинен бути повсякденним. Цей механізм розроблений. Десять років тому, у 2002 році була створена «Українська Національна Рада», яка в своїх статутних та програмових засадах і передбачає такий механізм контролю за владою: на всіх рівнях, від села до столиці. В селі влада повинна контролюватися сільською громадою, в районі – районною громадою, в області – обласною, в Україні – всім українським народом.

Яка сьогодні найголовніша місія інтелігенції?
– Інтелігенція повинна бути носієм всього прогресивного, яке є в суспільстві. Інтелігенція – це когорта найосвіченіших, найінтелектуальніших, найсміливіших і найвідповідальніших людей. Тому роль інтелігенції дуже велика. Але інтелігенція формується із середовища народу. Зародження майбутньої інтелігенції починається ще з шкільної лави. Від дитячого прагнення до знань, бажання вчитися найкраще людина переходить до осмислення буття і формування світогляду. Потім у освічених людей прокидається природній талант до формування світогляду всього суспільства. Інтелігент вибирає в народі наймудріше, акумулює його. Місія інтелігенції в тому, що на основі надбань суспільства формувати стратегію його змін на краще, згуртовувати суспільство, щоб потім ці зміни реалізувати. На жаль, українська інтелігенція прийшла з пост-радянської системи, вона заражена цією старою «системою безвідповідальності», вона хвора. Адже на початку 90-х років, представниками інтелігенції переважно були члени комуністичної партії, які займали керівні посади в КПРС, які вже «вкусили» владу. Вони зрозуміли, що без влади у них немає майбутнього, тому швидко перефарбувалися з червоних кольорів у жовто-блакитні. Під нещирими лозунгами зібрали великі групи людей, пообіцяли всім світле майбутнє. Народ повірив, обрав їх депутатами. Але вони не відкинули марксистсько-ленінську мораль і продовжили діяти за принципом «розділяй і владарюй». Продовжили, як і за часів СРСР працювати на себе, на свої сім’ї, на свої родини, створювати капітал.
Але якщо при Союзі в них був хоч якийсь острах, то тоді вони зрозуміли, що жодного контролю немає, боятися їм нічого. Вони сформували таку систему влади, в якій вони посіли ключові позиції (в органах внутрішніх справ, у прокуратурі, в судах, скрізь). Так була створена «система безвідповідальності». 
А справжня сьогоднішня інтелігенція є в дуже пригніченому стані. Роль інтелігенції буде помітною тоді, коли система влади буде змінена. А змінити систему влади може тільки народ. Будь-яка боротьба з корупцією та бюрократією не матиме успіху, якщо у народу не буде ефективного механізму впливу на владу і контролю за нею.
Інтелігенція повинна не відставати від народу, а йти попереду. На жаль, сьогодні в Україні багато псевдоінтелігентів. Не хочу називати їхні прізвища. Назву лише кількох справжніх інтелігентів. Це Левко Лук’яненко, Іван Белебеха, Віктор Шишкін, Володимир Пилипчук, Віталій Карпенко, Анатолій Лопата, Богдан Бенюк. Звичайно, є ще багато інших.

 

Юрий, Киев (два запитання)

Что может объеденить украинцев по всей стране?
– Українців може об'єднати тільки спільне бажання збудувати свою незалежну державу, в якій буде виконуватися Конституція, закони, перед якими всі будуть рівні. Люди повинні зрозуміти, що вони будують ДЕРЖАВУ ДЛЯ СЕБЕ, для своїх дітей та внуків, де будуть берегтися традиції, буде висока мораль та відповідальність кожного за порушення закону. Я впевнений, що цього прагне кожен громадянин України і підпишеться під цим. Отже є міцна основа для згуртування українців.
А що ж до конкретного механізму об'єднання… хотів би знову звернути увагу всіх на формат «Української Національної Ради» і пропонував би кожному прочитати її Статут, програмові засади, прийняті документи, серед яких важливі напрацювання за 10 років діяльності «УНР». Ми намагаємось формувати світогляд українського народу, який не обмежується баченням якогось одного лідера. Цей світогляд повинен відображати цілісне світосприйняття народу, його волю, думки і бажання, його розуміння майбутнього. 

Каковы, на Ваш взгляд, механизмы подбора достойных кандидатов в народовластие?

– Підбір кадрів для народовладдя повинен бути один – це, перш за все, за критерєм патріотизму, потім – чесність, порядність, відданість українській справі. Як це реалізувати? Починаючи від села, від міста, району повинні бути сформовані такі структури, де може всебічно обговорюватись та чи інша кандидатура, застосовуватись механізм «праймеріз», щоб не допустити у владу пройдисвітів, які прагнуть попасти туди будь-яким шляхом. Не рідко, вони навіть не знають, що робитимуть у владі, але надто туди хочуть.
Я вважаю, що обов’язково повинен бути задіяним механізм рекомендацій за ту чиіншу кандидатуру. Звичайно, хто дає рекомендацію, той бере на себе відповідальність за кандидата. І влада не повинна бути спокусливим інструментом для покращення особистого життя, у владу повинні йти люди для відданої праці в ім’я держави, в ім’я народу. Це дуже важка робота. Як тільки чиновники будуть позбавлені преференцій, а будуть лише отримувати пристойну заробітну плату й нести відповідальність за свою діяльність, бажаючих іти у владу буде не так багато. Тоді бізнес сам собою відділиться від влади (яка не впливатиме на лобіювання бізнесових проектів). Тоді зміниться сама філософія бізнесу: не дурити і обкрадати один одного, а чесно конкурувати. Продавати надра – це не бізнес! Це грабунок! Справжній бізнес – це,   насамперед, впровадження нових технологій, виробництв, досягнень науково-технічного прогресу. Бізнес на селі – вирощування якісних, екологічно чистих продуктів харчування на основі новітніх технологій.
Як тільки філософія бізнесу зміниться, з’явиться любов до України не тільки до глибини своєї душі, а й до глибини своєї кишені. Тоді буде за честь віддавати ненці-Україні частку того, що вона їм дала. І це буде моральним задоволенням в житті.  

    
  

   

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Михайло, Київ

Як стало відомо, нещодавно Валентин Наливайченко покинув лави «Нашої України». На мій погляд, цей його вчинок – запізнілий. А яка Ваша думка?

– Щодо Наливайченка, я хочу сказати, що це – талановита людина, щирий українець, який як людина, як особистість може багато зробити для України. Але на жаль він, свого часу, попав у таку систему, в якій набув властивого їй «імунітету» та правил, що існували при Віторові Ющенку. Це, на мій погляд – не зовсім щира робота, не зовсім відповідальні дії. Те, що він вийшов із «Нашої України» можна розглядати з двох аспектів:
перший аспект – це його щирі прагнення і він уже не може змиритися з безвідповідальною позицією «Нашої України». (До речі, нагадаю, що «НУ» була сформована не народом, знизу, а збирали під лідера людей з усієї України, з усіх партій і на з’їзді створили нову партію. У зв’язку з тим, що Ющенко тоді був популярним, Мінюст закрив на це очі.
Другий аспект – можливо, «Наша Україна» започаткувала якусь таємну гру, щоб розставити в опозиційних силах своїх людей. До речі, і в партії регіонів є багато людей з «Нашої України» (це можна проконтролювати).
Крім того, «Наша України» доклала» немало зусиль, щоб Янукович переміг. Це всім зрозуміло. Але Наливайченко може виконувати завдання своєї партії: просочитися в лави опозиції (як, наприклад, Геращенко і ще дехто), щоб потім (коли ситуація зміниться і опозиція прийде до влади) знівелювати негатив Ющенка. Тоді буде актуальною необхідність захистити свого «боса». Хоча, гадаю, його вже ніхто не зможе захистити, бо його за антиукраїнську діяльність (і проукраїнську бездіяльність) народ вже прокляв. Особливо виразною антиукраїнська діяльність Ющенка була під час виборів президента та в процесі судового розгляду кримінальної справи проти Юлії Тимошенко. Це така зрада, такий злочин, який не може бути знівельований ні часом, ні навіть покаянням. Це вже карма Ющенка. 

 

Остап, Львів (три запитання)
Який Ваш прогноз політичних змін в Україні – чи змінять щось, зокрема, парламентські вибори і скільки ще протримається діючий режим? Чи бачите Ви якусь різницю між владою і опозицією? Чи справді опозиція діяла б інакше в нинішній ситуації?
– Те, що будуть вибори до Верховної Ради України, –  уже позитив. Сподіватися на різкі зміни в системі влади після виборів, принаймні, не потрібно. Скоріше,  вони будуть проміжними. Те, що вибори започаткують процес ліквідації цього режиму, то це так. Темпи руйнації нинішньої системи набиратимуть шалених обертів.
Звичайно, різниця  між владою й опозицією очевидна. По-перше, різниця інтелектуальна, по-друге, світоглядна. Опозиція, на мій погляд, на сто відсотків проукраїнська, і це величезний плюс. Не порівнюватиму владу й опозицію відносно бізнесових моментів, і ось чому. При становленні держави Україна після розвалу СРСР створилися певні умови  в суспільстві, в яких треба було жити й виживати. І в цій ситуації всі хапали все, що було доступне і все, що могли. Наївні хватали лозунги, трибуни, мітинги, що, звичайно, допомогло в становленні держави. Прагматики й пройдисвіти прибирали до своїх рук заводи, фабрики, банки й заволоділи всією економікою та фінансами України. Оговтавшись, наївні побачили, що гаслами не проживеш, і стали поступатися за гроші своїми принципами пройдисвітам. Так з’явилися нові українські манкурти і яничари.
На виборах, безперечно, потрібно голосувати за опозиційні політичні сили, а також за представників опозиції у мажоритарних округах. Українська Національна Рада оприлюднюватиме списки кандидатів у мажоритарних округах, так що орієнтири для виборців будуть.

Валерій Семинога, Херсон
Україна сьогодні мало не в міжнародній ізоляції. Який Ви бачите вихід із такого становища?
– Те, що до України можуть застосувати обмеження щодо інтеграції в європейську й світову спільноту, – заслуга Януковича і Партії регіонів. Цього не потрібно боятися українському народу. Це ліки для одужання української спільноти. А якщо закриють рахунки мільярдерів і мільйонерів за кордоном і обмежать їх у пересуванні,перекриють шляхи, через які грабують українців, то це великий плюс для держави.

 

Олексій, громадський активіст (чотири запитання)
Чи передбачає Ваша громадсько-політична сила повну або часткову відмову від реалізації своєї «Концепції реформування влади» на користь, можливо, якогось іншого, не Вашого проекту – «плану дій» щодо зміни устрою в Україні?
Звичайно, передбачає і не тільки передбачає, а й вивчає, аналізує і все позитивне, найкраще, найважливіше бере до уваги. Якщо буде запропонована сильніша, реальніша, дійова, то, звичайно, ми її підтримаємо. Але поки що цього сьогодні немає.

Кого із сьогоднішніх політиків у Верховній Раді України Ви підтримуєте і чому? Якщо можливо, то назвіть три прізвища.
Я підтримую політиків мудрих, справедливих, чесних. Намагаюся знайти у народних депутатів ці риси, і якщо вони переважають у їхньому характері і їхніх діях, то  їх підтримую. На мою думку, до таких політиків можна віднести  Анатолія Гриценка,  Сергія Соболєва і Геннадія Москаля. 

На Вашу думку, з чого треба щось розпочинати в Україні, щоб у нас почали відбуватися якісь суттєві зміни в політичному й економічному житті держави?

– Необхідно згуртувати с правжній національно демократичний актив України: політиків, громадських діячів, представників інтелігенції. Для початку достатньо створити консолідуюче ядро із справжніх українських патріотів з усієї України.

Який потрібно робити найперший крок, на Ваш погляд, для руйнації системи? Щоб Ви конкретно зробили найпершим, якби мали таку можливість і чого Вам зараз бракує для такого першого кроку?

– Найголовніше – переконати українців у необхідності підтримки національно-патріотичних політичних сил, які насправді хочуть, можуть і будуть здійснювати зміни в державі для утвердження суверенітету народу, верховенства права та рівності всіх перед законом.

Ми займатимемося цим незалежно від перешкод. Сподіваємось, жодному українцю не забракне волі для спільної діяльності в цьому напрямі.

 

Костянтин Квурт, київський журналіст
Як Ви оцінюєте нинішнє загострення так званого мовного питання?
– Немає проблеми мови, є проблема інтелекту. Мова  – консолідуючий чинник у державі. Як тільки в Україні стане справді українська влада, відразу ж зникне проблема мовного питання. Прокинеться народ, повернуться заробітчани з інших країн, де вони шукають кращу долю, зацвіте-заколоситься український лан житом-пшеницею, заспіває-затанцює село, і я переконаний, що всі вороги української держави за одну мить зникнуть з нашої землі, як цвіль від сонця.

 

Василь Іванович, художник с. Дорогинка на Київщини
  Що Ви хотіли б сказати про потребу в нових політиках – не за віком, а за суттю?

– Україна  сьогодні, як ніколи, потребує свіжих  молодих політиків, яких ще не вразила хвороба влади і всевладдя. Найстрашніші ті, кого система  пережувала, вичавила й  викинула як істот людської подоби.

 

 

 

 

      
     Щодо Наливайченка, я хочу сказати, що це – талановита людина, щирий українець, який як людина, як особистість може багато зробити для України. Але на жаль він, свого часу, попав у таку систему, в якій набув власивого їй «імунітету» та правил, що існували при Віторові Ющенку. Це, на мій погляд – не зовсім щира робота, не зовсім відповідальні дії. Те, що він вийшов із «Нашої України» можна розглядати з двох аспектів:
перший аспект – це його щирі прагнення і він вже не може змиритися з безвідповідальною позицією «Нашої України». (До речі, нагадаю, що «НУ» булла сформована не народом, знизу, а збирали під лідера людей з усієї України, з усіх партій і на з’їзді створили нову партію. У зв’язку з тим, що Ющенко тоді був популярним, Мінюст закрив на це очі.
Другий аспект – можливо, «Наша Україна» започаткувала якусь таємну гру, щоб розставити в опозиційних силах своїх людей. До речі, і в партії регіонів є багато людей з «Нашої України» (це можна проконтролювати).
Крім того, «Наша України» доклала» немало зусиль, щоб Янукович переміг. Це всім зрозуміло. Але Наливайченко може виконувати завдання своєї партії: просочитися в лави опозиції (як. Наприклад, Геращенко і ще дехто), щоб потім (коли зміниться ситуація зміниться і опозиція прийде до влади) знівелювати негатив Ющенка. Тоді буде актуальною необхідність захистити свого «боса». Хоча, гадаю, його вже ніхто не зможе захистити, бо його за антиукраїнську діяльність (і проукраїнську бездіяльність) народ вже прокляв. Особливо виразною антиукраїнська діяльність Ющенка була під час виборів президента та в процесі судового розгляду кримінальної справи проти Юлії Тимошенко. Це така зрада, такий злочин, який не може бути знівельований ні часом, ні навіть покаянням. Це вже карма Ющенка.      
 

 

 

 

 

 

 Щодо Наливайченка, я хочу сказати, що це – талановита людина, щирий українець, який як людина, як особистість може багато зробити для України. Але на жаль він, свого часу, попав у таку систему, в якій набув власивого їй «імунітету» та правил, що існували при Віторові Ющенку. Це, на мій погляд – не зовсім щира робота, не зовсім відповідальні дії. Те, що він вийшов із «Нашої України» можна розглядати з двох аспектів:
перший аспект – це його щирі прагнення і він вже не може змиритися з безвідповідальною позицією «Нашої України». (До речі, нагадаю, що «НУ» булла сформована не народом, знизу, а збирали під лідера людей з усієї України, з усіх партій і на з’їзді створили нову партію. У зв’язку з тим, що Ющенко тоді був популярним, Мінюст закрив на це очі.
Другий аспект – можливо, «Наша Україна» започаткувала якусь таємну гру, щоб розставити в опозиційних силах своїх людей. До речі, і в партії регіонів є багато людей з «Нашої України» (це можна проконтролювати).
Крім того, «Наша України» доклала» немало зусиль, щоб Янукович переміг. Це всім зрозуміло. Але Наливайченко може виконувати завдання своєї партії: просочитися в лави опозиції (як. Наприклад, Геращенко і ще дехто), щоб потім (коли зміниться ситуація зміниться і опозиція прийде до влади) знівелювати негатив Ющенка. Тоді буде актуальною необхідність захистити свого «боса». Хоча, гадаю, його вже ніхто не зможе захистити, бо його за антиукраїнську діяльність (і проукраїнську бездіяльність) народ вже прокляв. Особливо виразною антиукраїнська діяльність Ющенка була під час виборів президента та в процесі судового розгляду кримінальної справи проти Юлії Тимошенко. Це така зрада, такий злочин, який не може бути знівельований ні часом, ні навіть покаянням. Це вже карма Ющенка.      
 

 

 

 

Pancho, Луцьк
Що вже зробила «Українська Національна Рада» для утвердження народовладдя?
– «Українська Національна Рада» розробила концепцію, як змінити систему влади й запровадити реальне народовладдя. Це велика праця, яка полягає не лише у фіксації чогось на папері, а в усвідомленні процесів, які відбуваються в Україні. Це дуже важка, тривала і дуже відповідальна робота. Але ми переконалися: без народовладдя без безпосередньої участі народу керівництві державою нічого не відбудеться.
Ще раз хочу наголосити, що при цій системі ніяка влада корупцію не поборе, бо на сьогодні саме влада й усособлює головних корупціонерів.
Чинна влада – найвищий корупційний орган, створений нею самою. Ця корупційна гідра ніколи не відірве сама собі голову.
Чому сьогодні з таким натиском проштовхуться зміни Конституції України? Зауважте: не поправок до певних статей Конституції, як це практикується в цивілізованому світі, а взагалі – прийняття нової Конституції. Це не пердбачено жодним нормативним документом. Відповідно до чинної Конституції основоположні зміни до неї може вносити тільки народ, а затвердити їх можна тільки через всенародний референдум. Але Януковичу, Кравчуку на це начхати! Вони хочуть як «не києм, то палицею» через якусь неконституційну «Конституційну асамблею» внести зміни до Основного закону.
Їхнє справжнє завдання: виключити з Констиуції найсуттєвіші для демократії статті – ст. 5. також статті, якими за народом закріплена власність на природні багатства України, надра… Вони хочуть все це нівелювати, узаконити СИСТЕМУ на рівні Конституції і потім сказати, що це Конституція і що її треба виконувати. Коли відбудеться конституціне закріплення цієї системи, тоді вже нічого не можна буде зробити. Тоді вже цієї держави не буде. Тоді систему можна буде змінити лише револіційним шляхом.
Наразі «УНР» пропонує реальний шлях трансформації системи.   

  

Андрей, Харьков

Я за то, чтобы украинский язык был единым государственным. Стараюсь объяснить это своим приятелям. Подскажите, какие веские аргументы для этого можно использовать?
Андрію, дякую за запитання. Аргумент є дуже простий і єдиний – це вимоги 10 ст. Конституції України. А там чітко написано: державною мовою в Україні є українська мова. І більше нічого немає. Те мовне питання, яке піднімають деякі політики з партії регіонів і комуністи –  це не питання народне, це питання їхнє внутрішнє. Сьогодні у вищих ешелонах влади є велика кількість ворогів України. Причому в нрайвищому законодавчому органі України майже всі депутати від партії регіонів не вивчають, не знають і не люблять українську мову. Вони не люблять Українську державу. Це злочинці при владі, від яких українців, на жаль, не захищає жодна структура. Не захищає Конституцію, бо немає відповідальності. Необхідно внести кримінальну відповідальність за порушення будь-якої статті Конституції України.
А людям захищати українську мову треба простим шляхом. Якщо в Україні хтось пропонує російську мову, а не хоче вивчити державну, йому треба запропонувати виїхати з держави. Просто виїхати й не мучити ні себе, ні український народ. Бо рано чи пізно ця людина буде покарана за свої погляди і свою діяльність. А соромитися української мови може тільки неосвічена людина або людина дуже низького рівня розвитку. Соромитися і цуратися своїх батьків – це нелюдяність, це дуже низький рівень свідомості людини. Треба бути самим собою, і від себе нікуди не втечеш. В українського народу немає мовних проблем. Їх створють ті політики, яким це вигідно і які слугують іншій державі.

Олена, Київ
Що Ви вкладаєте в поняття «український патріотизм»?
– Український патріотизм – це як стан душі. Це від природи: як одна людина – чорнява, друга білява… Тобто патріотизм надається людині з генами, від народження. Патріотизм – це критерій людяності. Натомість, космополітизм означає перетворення людей із особистостей в натовп, у біомасу. Інтернаціоналізм – це те саме. А тому в державі не повинно бути людини не патріотичної. Якщо вона не патріотична – це ворог. А значить, вона буде діяти проти цієї держави, проти її народу. Це як чужий у своїй команді. Так не повинно бути.  

 

Serg, Сімферополь
У свої статтях Ви різко критикуєте ініціаторів «1-го грудня». Але, можливо, їхні наміри щирі?
– Я не думаю, що це люди, які не знають, що вони роблять. Я добре розумію їхні бажання, але…старість дається взнаки. Вони не здатні на якісь рішучі дії, вони не здатні на революційні дії. Вони не закликатимуть до повалення цього режиму. Вони закостеніли у своїй системі мислення, яка не може стати гнучкою. Вони не можуть абстрагуватися від системи, в якій досягли певних здобутків, отримали високі звання, ступені… На мою думку, вони хочуть як краще, але не знають, як це зробити. Але вони вважають себе інтелігентами, які повинні відігравати свою роль. Та, на жаль, вони обрали не той шлях. Їм треба не заколисувати народ, не лише прагнути змінити світогляд народу. Вони повинні показувати проблеми, встановити їх причини, а не лише аналізувати наслідки,  закликаючи до вдосконалення людської моралі. Та ж Грузія не чекала довгі роки морального прозріння, і здійснила серйозні демократичні зміни.
Якби ініціатори «1-го грудня» вказали шлях змін, то це була б мудрість. Не можна вказати цей шлях поза політикою. Адже за Конституцією саме політичні партії виражають політичну волю громадян і є суб’єктами виборчого процесу. Тому дії цих поважних людей відтягують процес змін у суспільстві.

 

Мирослав Фіцуляк, Львів

Які на Вашу думку можливості впровадження народовладдя в Україні за діючої влади та за станом організованості народу?

– Такі можливості виникнуть за умови прискорення відходу існуючого режиму в небуття. Коли народ побачить реальну альтернативу цій владі, «світло в кінці тунелю», рівень його організованості відчутно зросте.
Чи можлива гарантія демократичного розвитку України без відродження в українців Української національної свідомості, гідності, честі, відповідальності?

– Не можлива. Це завдання повинне стояти не тільки перед «УНР», а перед усіма здоровими державницькими силами.  

 

Петро Гаркавенко, м. Луцьк (три запитання)

Якими діями може похвалитися "Українська Національна Рада" за останні 10 років? Який ваш внесок у політику, громадське життя України?

– Частково я вище вже давав відповідь на подібне запитання. Якщо конкретніше, то "Українська Національна Рада" вперше підняла і прагне вирішити фундаментальні проблеми, які раніше не вирішувались. Ось лише деякі з них:

1. УНР проголосила сучасною національною ідеєю (на відміну від національного ідеалу – утвердження процвітаючої України), тобто, найближчою метою нації – єдність української нації.

2. УНР запропонувала механізм згуртування української нації через консолідацію українських громадсько-політичних сил.

3. УНР вперше запропонувала не вживати для України термін «молода держава», а вести відлік нашої державності від першого визнання Руси-України на міжнародному рівні (Константинополем) у 860 р.

4.  УНР вперше запропонувала успадкувати Герб Княжої держави Володимира Великого Тризуб (зображений у 1918 році в оливковому вінку на синьому тлі) як самодостатній Державний Герб, відкинувши, зокрема, ідею створення так званого «великого герба України».

5. Саме УНР вперше запропонувала реабілітувати історичне значення Української Народної Республіки і відзначати 22 січня не лише як День Соборності, а як День Незалежності і Соборності (адже 22 січня 1918 р. було проголошено історичний IV-й Універсал, без якого не відбулася б Злука 22 січня 1919 р.)!

6. УНР пропонує дату відновлення незалежності 24 серпня святкувати як День національного відродження.

6. УНР вперше запропонувала 29 січня вважати Днем захисника Вітчизни (на честь героїв Крут).

7. УНР першою підняла питання про те, що має бути належне вшанування на державному рівні національних провідників: (І. Мазепи, С. Петлюри, С. Бандери та інших, а Українська Народна Республіка повинна бути реабілітована як відновлена в новітній історії івизнана світом Українська держава.

8. УНР першою запропонувала встановити історичну правду в тому, що перший Президент України – М. Грушевський, а не Л. Кравчук (відповідні корективи, зокрема, мають бути внесені в тексти на пам’ятниках М. Грушевському).

9. УНР першою підняла питання про те, жовто-блакитний стяг, під яким проголошувався IV Універсал і Акт Злуки, повинен бути Державним Прапором (замість існуючого синьо-жовтого).

10.  УНР послідовно відстоює, щоб узаконеним державним девізом був „Слава Україні!”.
11.  УНР виступає за те, що в цьому році повинна бути широко висвітлена історична подія – 10-річчя урочистої передачі правонаступництва від УНР відновленій Україні (24.08.92 р. за участю останнього Президента УНР в екзилі М. Плав’юка) і всі українці мають знати про діяльність Державного Центру УНР в екзилі, імена президентів УНР у вигнанні тощо.

12.  УНР найпершою заявила про те, що після минулих виборів більшість у Верховній Раді України була сформована з грубим порушенням чинної Конституції.

13.  УНР вперше розробила (із залученням експертів) концепцію реформування системи влади в Україні з метою впровадження справжнього народовладдя.

14.  УНР виступила з десятками актуальних і резонансних Заяв та Звернень, провела низку науково-практичних та Інтернет-конференцій та здійснила багато іншого для становлення Української держави й гідного життя українського народу.

 Якою свою місію ви бачите далі?

– Проводити в Україні системну роботу по консолідації і демократизації суспільства. Ми прагнемо перетворити народ із об’єкта в суб’єкт влади,який найматиме й контролюватиме виконавців своєї волі.

 

Олесь Янко, Макарівський район, Київщина

«УНР» планує брати участь у наступних виборах?

– «УНР» обов’язково буде брати участь у виборчому процесі: сконцентрує свої зусилля на підтримку найдостойніших представників українського народу для перемоги на виборах.

    hh

 

 

  

         
 

Be the first to comment

Leave a Reply