Михайло Воскобійник: “УНРада – це шлях демократизації всіх українських середовищ. Треба зберігати цю унікальну українську демократично-репрезантативну традицію здійснення ідеї державності”
21 листопада виповнюється 97 років з дня народження Михайла Григоровича Воскобійника (21.11.1918 – 11.09.2001) — українського вченого-історика, політичного діяча, журналіста, основоположник УРДП, член уряду УНР у вигнанні, голови "Української Національної Ради" (1989 — 1992), дійсного члена УВАН та НТШ.
Подаємо статтю із книги Михайла Воскобійника "УКРАЇНА-XX: НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ І ЧИН", яка написана майже 30 років тому, але не втратила своєї актуальності.
Михайло Воскобійник: “УНРада – це шлях демократизації всіх українських середовищ. Треба зберігати цю унікальну українську демократично-репрезантативну традицію здійснення ідеї державності”
21 листопада виповнюється 97 років з дня народження Михайла Григоровича Воскобійника (21.11.1918 – 11.09.2001) — українського вченого-історика, політичного діяча, журналіста, основоположник УРДП, член уряду УНР у вигнанні, голови "Української Національної Ради" (1989 — 1992), дійсного члена УВАН та НТШ.
Подаємо статтю із книги Михайла Воскобійника "УКРАЇНА-XX: НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ І ЧИН", яка написана майже 30 років тому, але не втратила своєї актуальності.
Проблема ефективности українського політичного проводу
Відповідь на це стоїть у тісному зв’язку з проблемою українського ПОЛІТИЧНОГО ПРОВОДУ і його настанови на український АКТИВ у різних підставових ділянках політичного, академічного, публіцистичного, церковного, культурного і економічного життя.
Два блискучі історичні приклади створення всеукраїнського демократичного проводу мусять служити нам дороговказом тепер і на майбутнє. Один пов'язаний з 1917 р., з епохою Грушевського, Петлюри, а другий з 1948 р., з епохою діяльности наступників Симона Петлюри. В 1917 р. негайно протягом перших кількох днів після падіння царату сформовано у Києві УКРАЇНСЬКУ ЦЕНТРАЛЬНУ РАДУ як всенародне представництво організованого українства. Це була форма репрезентативного упорядкування демократичних, революційних і ліберальних сил України на міжпартійні (плюралістичній) основі.
Другий важливий історичний приклад демократичного самоупорядкування – це сформування УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ в 1948 році, як передпарламенту України і як законодавчого органу Державного Центру УНР в екзилі. Сила будови 1948 р. полягає в тому, що вона включала всі, майже всі, існуючі політичні формації з досвідом парламентської революційної діяльності, що вийшли з основних земель СОБОРНОЇ України.
Чому ми говоримо сьогодні про ці дві формації – Українську Центральну Раду 1917 р. і Українську Національну Раду 1948 р.? Тому що можемо і треба зберігати унікальну українську демократично-репрезантативну традицію здійснення ідеї державності. Після краху тоталітарних концепцій у світі (комуністичної і нацистсько-фашистської) єдиною формою включення українських мас в Україні в державне будівництво є парляментсько-виборна форма самоорганізації, а не якась форма диктатури. Репрезентативно-виборна форма відповідає сьогодні і на майбутнє домінуючим силам у Західному світі. Це означає бути вірним ідеям провідників С. Петлюри, М. Грушевського й інших провідників української революції.
Традицію демократичної репрезентаційної форми самоорганізації 1917 і 1846 р.р. треба не тільки затримати, а її треба продовжувати, максимально популяризувати і удосконалювати, а головне зробити її максимально діяльною в наш час. УНРада – це школа демократичних методів праці на державному рівні.
Існування демократичної УНРади становить важливу передумову творення єдиного всеукраїнського фронту, ось так, як батьки Української революції в 1917 р. чи її продовжувачі в 1948 р. діяли. Це шлях демократизації всіх українських середовищ. Щодо цього промовисто висловився Голова Проводу ОУН п. Микола Плав’юк.
«…ОУН мала відвагу стати на шлях пошани до парляментської демократії, примінила в житті засаду політичного плюралізму, відійшла від захоплення диктатурою, закинула монополістичні тенденції домінації політичного чи громадського життя…»
Ми щиро хотіли б сподіватися, що і ОУН (р) теж пішла шляхами демократизації, тобто стала на шлях участи у парляметарній демократії на засаді політичного плюралізму, властивого американській і західній демократії. До цього зобов’язує традиція УЦР у Києві і УНРади у Львові 1917-1918 р.р.
Авторитет теперішньої Української Національної Ради треба перетворювати на притягальний форум для молодших генерацій активних, політично думаючих людей. З її рамен може здійснюватися праця на якнайширшому політично-організаційному масштабі у державницькому сенсі, включаючи до провідної праці десятки молодих, здібних до політичної праці людей.
Різнопартійний склад УНРади, включно з Виборним і Номінаційним секторами, відображатиме волю не лише еміграції, а й населення України та тих, що на засланні, тобто збірну волю всіх українців. Ось тому так важливо будувати у нашій національно-патріотичній свідомості мости до України на базі національної єдности всіх проти імперіалізму Москви і тут, у діяспорі, і там, в Україні, та між одними і другими бодай у теоретичній площині. Відсутність єдности вестиме до зменшення активности еміграційних мас, до їхнього збайдужіння, а це, у свою чергу, негативно впливатиме на політичні процеси в Україні.
Ми наголошуємо про це спеціально тому, що всенаціональний репрезентативний орган є важливою підставою для наших теперішніх і майбутніх демократичних шляхів самоорганізації і шляхів визволення.
23, 30 листопада, 1986 року
МИХАЙЛО ВОСКОБІЙНИК, КНИГА "УКРАЇНА-XX: НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ І ЧИН"
Також по темі: "В українців є столітні традиції національної консолідації!" – тут