Сергій Селіфонтьєв: “Навіть у тваринному світі немає такої ненажерливості, як у нинішніх можновладців!” Сьогодні все українське суспільство збентежене і обговорює тему декларацій наших можновладців, наших чиновників, наших керівників. Враження від цього двояке. Насамперед, у реакції на це є емоційна складова: відраза, злість, приниження, неповага до цих людей і небажання дивитися на них взагалі. Ці люди зарекомендували себе як нечесні, неправдиві, нещирі, за словами яких немає ніяких дій, які не працювали на благо України і людей.
Сергій Селіфонтьєв: “Навіть у тваринному світі немає такої ненажерливості, як у нинішніх можновладців!” Сьогодні все українське суспільство збентежене і обговорює тему декларацій наших можновладців, наших чиновників, наших керівників. Враження від цього двояке. Насамперед, у реакції на це є емоційна складова: відраза, злість, приниження, неповага до цих людей і небажання дивитися на них взагалі. Ці люди зарекомендували себе як нечесні, неправдиві, нещирі, за словами яких немає ніяких дій, які не працювали на благо України і людей.
У цій системі у владу йдуть люди з тваринними інстинктом ненажерливості. Але навіть у тваринному світі немає такої ненажерливості, як у нинішніх можновладців! Для цієї ситуації дуже гарне визначення – «політичне шоу». І це шоу триває, триває і не зупиняється. Люди проливали кров на Майдані, вони вірили в краще майбутнє. Але багато хто цим скористалися і під популістськими лозунгами прийшли до влади, і не тільки у вищі її ешелони, а й на місцевих рівнях влади (обласних, районних, сільських).
Потрібно ретельніше вивчити не лише декларації народних депутатів, а й суддів (районних і міських) прокурорів, поліціянтів; звернути увагу на їхні будинки, на їхні статки, на їхні зарплати. І все зразу буде зрозуміло, бо це зніме всі питання. Ще можна зрозуміти тих людей, які прийшли в політику з бізнесу. Робота у них була така – заробляти гроші. Це нормально. Хтось із них зміг заробити. А люди, які все життя були державними чиновниками, і мають такі статки, відверто кажучи заслуговують на карну справу. Тому це робота і для НАБУ і для Генеральної прокуратури не на один місяць, а можливо, й не на один рік. Але залишити це просто так не можна. Що ми хочемо в результаті цього отримати? Головна мета – очищення влади, повернення народові, державі вкраденого.і перезавантаження всіх політичних структур.
У Президента України сьогодні є великий шанс зробити дуже гарну справу для України – запропонувати всім декларантам добровільно передати свої крадені статки в бюджет, після чого вони будуть звільнені від карного переслідування прокуратурою і НАБУ. А держава отримає поповнення бюджету. Адже наше головне завдання – відновити в Україні верховенство права, а не просто посадити когось в тюрму, і дати змогу людям жити в державі нормально, заможно, працювати і створювати робочі місця. Головне для людей – добробут: стабільні зарплати, високі доходи. Поки всі депутати про це тільки розмовляють. Тепер вони показали, ким насправді є, і показали свої статки, хоча люди про це знали й раніше. Вони робили вигляд, що є «борцями за народне щастя», а люди робили вигляд, що їм вірять. Це люди привели їх до влади, дали їм відповідний статус і дали їм владу над собою, над своєю долею. Хіба так можна робити? Продаватися, хто за гречку, хто за гроші. Хтось казав: та, більше нема за кого голосувати. Як нема? Подивіться навколо себе: скільки гідних людей вас оточує! Які живуть поряд з вами, а не в паралельній реальності, де багатства, золото, хутра, «Бентлі» і т.п. Прості українці живуть у цій реальності з думками, де знайти шматок хліба, навчити дитину, вилікувати батьків. У цій реальності живуть розумні, нормальні люди! Прийшовши до парламенту, вони могли б багато зробити.
Має бути генеральне очищення в системі правоохоронних органів. Там люди, які володіють при тих зарплатах таким непомірним багатством, не мають ніякого права когось ловити, судити і звинувачувати.
Тому найголовніше на сьогодні – зробити висновки.
Перше. Наголошую: Президент має запропонувати тим, хто незаконно збагатився, повернути вкрадене у державний бюджет.
Друге. Громадянське суспільство повинне вимагати від влади терміново змінити виборче законодавство. Інакше ті люди знову стануть владою і будуть насміхатися над нами ще 5 років.
Без нового закону про вибори ми не зможемо змінити це політичний смітник і зробити «політичну клумбу», де будуть дійсно чесні, порядні, професійні люди, які будуть знати, як живуть люди, що їм треба і що слід зробити, щоб їм жилося краще. Тому в новому виборчому законі неодмінно мають бути відкриті списки, зняття повінстю (!) прохідного бар’єра, для того, щоб нові політичні сили могли потрапити в парламент. Тоді люди не казатимуть, що в них нема вибору, що ті чи інші політсили не пройдуть. Досить обирати із двох зол менше. Не треба зол! Зло треба відкинути і обирати добро! Хай нові політсили будуть не такими сильними, не такими досвідченими. Але це можна поправити. Головне, щоб це було не зло, а добро. Зло ми бачимо вже понад 20 років. Подивіться, хто засідає в парламенті. Тих 25 відсотків нових людей, які прийшли… їх уже засмоктало в ту трясовину, в те болото. Може, залишилося чоловік 50, які дійсно думають про людей і працюють для людей. А інші сповідують популізм, про те, як бути знову обраним і зберегти свої статки.
Більше того, ми ж розуміємо, що показане в деклараціях – це не вся правда. Їхні статки записані не лише на членів родини, а й на бухгалтерів, на секретарів. Багато їхніх будинків, машин записані на їхні ж підприємства. А те, що вони володіють підприємствами, є їх бенефіціарами (фактичними отримувачами доходу), в деклараціях не вказано. Тому фактично всі декларанти вже порушили закон! І це вже задача компетентних органів – відслідкувати ланцюжок неправового отримання доходів. Я вважаю, це дуже добре, що таке декларування відбулось. Звичайно, це боляче, соромно перед українським народом і перед світовою громадськістю. Соромно перед собою, перед дітьми, що ми допустили до цього. Але це перший крок очищення влади від хабарників, від людей, які думають лише про особисті статки, людей без душі, без серця, людей цинічних, які тільки грабують Україну.
Тому після цього зробленого першого кроку потрібно відкинути емоції і думати, що слід практично зробити. Громадянське суспільство повинне вимагати дій і від Президента, і від Генеральної прокуратури, і від НАБУ і від нашої фіскальної служби. Тоді будуть відповідні результати. Але ще раз наголошую: найголовніше – не посадити когось, а повернути у цей важкий воєнний час гроші в бюджет . Це дало б змогу і армію утримувати і робочі місця створити і пенсії не на 10% збільшувати, а збільшити гідно. І потрібно, щоб зарплата тих, хто працює в промисловості і сільському господарстві була прив’язана не до якогось міфічного мінімуму, а була прив’язана до ціни одиниці продукції, і складала від неї не менше, ніж 50%. І під це потрібно підганяти нашу податкову систему, щоб вона давала можливість нормально працювати усім – і роботодавцям і працівникам. Тоді у нас і бюджет буде наповнений і люди житимуть нормально і держава.
Звертаюся до журналістів: закликаю їх навіть не підходити до цих депутатів-клептоманів і відмовлятися з ними розмовляти взагалі. Ніяких інтерв’ю! Вони не мають права відкривати свій рот! З нього вилітає суцільна брехня! Журналісти, запрошуйте до себе робітників, металургів, шахтарів, колгоспників, учителів, простих людей! Спілкуйтеся з ними, вони розумні і чесні! Запросіть наших військових. Тільки не брехунів! Доведіть, що ви не куплені! Українські журналісти завжди ставали на захист народу. І тут треба стати на захист народу.
Найголовніше, потрібно виводити на політичну арену нові політичні сили європейського зразка.
Сергій Селіфонтьєв, народний депутат України 2 скликання