Народ повинен контролювати розвиток подій в Україні, – Голова УНРади

Україна змінить світоглядне бачення розвитку цивілізації, – Юрій Пальчуковський, Голова Української Національної Ради
Початок III-го тисячоліття для земної цивілізації ознаменувався викликом змінити світоглядні принципи розвитку людства. Космічні темпи розвитку технологій зробили людину залежною від матеріального стану. Меркантильність стала основою буття. Мораль, людська гідність, чесність, порядність, совість як базові категорії перестали бути внутрішніми складовими людини.

Україна змінить світоглядне бачення розвитку цивілізації, – Юрій Пальчуковський, Голова Української Національної Ради
Початок III-го тисячоліття для земної цивілізації ознаменувався викликом змінити світоглядні принципи розвитку людства. Космічні темпи розвитку технологій зробили людину залежною від матеріального стану. Меркантильність стала основою буття. Мораль, людська гідність, чесність, порядність, совість як базові категорії перестали бути внутрішніми складовими людини.

Цінність життя стала вимірюватися вульгарністю, цинізмом, злодійством, нахабством і в основу всього поставлено ”бабло”. Суспільство стало сприймати людей з великими статками, як героїв, як вищу касту, як царів. І це, по суті, є показником занепаду і деградації людини як Гомо Сапієнса.
Люди, які мають великі статки – здебільшого, малоосвічені, іноді навіть безграмотні. Їхні гроші не зароблені працею, а здобуті нечесним шляхом, украдені в результаті злодійських або бандитських оборудок. Крім того, часто ці люди – жорстокі і цинічні. У них, як правило, відсутні такі риси як повага, співчуття, доброта, доброчинність. Такі люди обмежені у своєму розвитку і стають на злочинний шлях або ставлять за мету грабувати інших людей, а то й цілі держави (Путін, Янукович, Лукашенко, Каддафі, Кім Чен Ір, Асад та інші).  

З таких людей формується олігархат, який іде у владу, чим зупиняє розвиток держав. І якщо з таких людей формуються органи державної влади, то такіі держави стають тоталітарними. В таких державах відсутня демократія, справедливість, верховенство права і не працює конституція.
У таких державах порушуються права людини, в результаті чого виникає соціальна напруга і назріває революційна ситуація, яка виливається у силове протистояння, що загрожує перерости у громадянську війну.
Держави, в яких це відбувається – ослаблені і можуть бути захоплені іншими державами або стати територіями для «племен». Такий сценарій розвитку подій можливий, коли в державі відсутня основа, фундамент, який називається нація. У тих державах, де є сконсолідована нація, завжди перемагає народ. Бо він є джерелом влади і, найголовніше – він є носієм суверенітету (верховної влади в державі).

Що характерно, при такому (описаному вище) розвитку подій страждає простий народ, який складає основу держави, і є базовим елементом, без якого жодна держава існувати не може. Натомість олігархат, який складає лише 0,01% від загальної кількості громадян, у цій ситуації процвітає і формує для себе систему, яка закріпачує населення.

Олігархат стає так званою елітою, вірніше, привласнює собі таке звання,  одночасно привласнюючи, а точніше, забираючи собі ВСЮ ВЛАДУ і ВСЮ ВЛАСНІСТЬ у державі.

Така ситуація виникла в Україні і змінити її міг тільки народ, що і було зроблено на початку 2014 року. Ситуація розвивалася так стрімко, що банда Януковича не встигла розв’язати воєнні дії за допомогою ЗСУ, а ВВ і «Беркут» були не готові до масштабного застосування зброї. Тільки декілька сот озвірілих бандитів у формі правоохоронців виконали наказ Януковича і застосували вогнепальну зброю й технічні засоби проти мирних беззбройних протестувальників, в результаті чого і загинули люди. Отримавши фіаско і поразку в Києві, банда Януковича в агонії і при підтримці Росії зосередилась на збуренні півдня і сходу України. За допомогою зовнішніх ворогів, агресорів із Росії була тимчасово захоплена територія півострова Крим і окремих районів Донецької та Луганської областей. Правду кажучи, в цій ситуації нова українська влада розгубилася, бо не очікувала від Росії таких зухвалих дій, і не спрацювала на випередження. Сепаратисти і агресори скористалися неадекватним за цих обставин рівнем української толерантності і почали реалізацію плану захоплення материкової частини східної України.

А чому б так не робити, коли це дозволяють і, тим більше, не чинять опір, а навпаки спонукають цьому як правоохоронні органи, так і військові. Занадто довго і повільно йшов процес зміни керівництва в областях. Стара кадрова номенклатура, яка слугувала режиму Януковича, і зараз робить усе, щоб протидіяти  визвольним діям України і чинить опір народові, який прагне вигнати окупанта зі своєї зкмоі і змінити систему влади в Україні. Кадри команди Януковича досі вкидають у суспільство штучні, провокаційні закиди щодо національних і мовно-етнічних проблем, федералізації, референдумів тощо. Поки ми не почнемо жорстко, я якщо потрібно, то і жорстоко (в рамках закону) давати відсіч ворогам. Поки ми не застосуємо проти закону сили силу закону і не притягнемо до відповідальності усіх, хто порушив і порушує чинну Конституцію України, доти вони будуть знущатися над Українським народом. Досить гратися у гіпертрофовану толерантність і псевдодемократію. Треба ставати воїнами і захищати свою Батьківщину. У рабстві у раба життя нема, є тільки існування. Наш девіз має бути «Воля або смерть!».

Якщо не буде вільної України, то українці втратять сенс жити, тому вони будуть боротися до останнього подиху. Це потрібно затямити й пам’ятати всім, хто посягне на Україну.

Наявність майданів – це реалізація 5-ї статті Конституції України. Народ сам вирішує скористатися своїм законним правом здійснювати владу в Україні безпосередньо. Але майдани – це ситуативний процес, а для повного втілення в життя 5-ї статті Конституції необхідно, щоб народ був не об’єктом влади (як тепер), а суб’єктом. Необхідно юридично закріпити народ як суб’єкт влади через територіальні громади – первинні суб'єкти народовладдя і публічної власності (ст. 140-143 Конституції України). Це і буде законодавче закріплення справжнього народовладдя, механізм якого повинен мати чіткі і зрозумілі правила. Хоч увесь народ фізично не може бути задіяний у владі, це не страшно. Не всі люди хочуть (і не всі можуть) бути у владі.
Переважна більшість людей – це ті, хто хоче делегувати свої права вибраним ними представникам, яким вони довіряють здійснювати владні повноваження від їх імені. Але вони хочуть мати право постійно контролювати владу і, в разі необхідності, оперативно її змінювати і притягати до відповідальності. Щоб забезпечити виконання цього процесу і забезпечити реальне народовладдя, Українська Національна Рада запропонувала концепцію реформування системи влади в Україні.
Ця концепція була презентована у Національні спілці письменників України вже майже 4 роки тому (23 жовтня 2012 року) і підтримана як НСПУ, так і іншими організаціями та багатьма громадянами України.
Для ширшого, детальнішого і всебічного ознайомлення з концепцією Українська Національна Рада запропонувала на своєму сайті її обговорення. На наш погляд, цей документ дає відповідь, як змінити систему влади і пропонує конкретний механізм втілення реального народовладдя в Україні на виконання 5-ї статті Конституції.    
                         
Юрій Пальчуковський, Голова «Української Національної Ради»

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*